Марківський район як адміністративно-територіальна одиниця.Існує з грудня 1920 року,
займає площу в 1166 кв.км, або 4,4% від території Луганської області.
Селище міського типу Марківка займає 161,9 кв.км, або 13,9 % від
території Марківського району.
Відстань від обласного центру, м. Луганська, до смт Марківка 125 км.
Район розташований в північно-східній частині Луганської області.Частина Марківського району знаходиться на водорозділі річок Айдар і Сіверський Донець,на території району бере початок і протікає річка Деркул та ще три
річки: Лізна, Біла та Каменка.
Межує район з Старобільським, Біловодським, Міловським,
Новопсковським районами Луганської області та Кантемирівським районом
Воронезької області Російської Федерації.
На території району знаходиться одна селищна та дев’ять сільських
рад, котрі включають в себе 34 населені пункти. Це смт Марківка, села
Комуна, Бондарівна, Курячівка, Нова Україна, Гераськівка, Рудівка,
Тернівка, Кабичівка, Веселе, Липове, Красне Поле, Височинівка,
Каськівка, Гераськівське, Первомайське, Кризьке, Сичівка, Лісна Поляна,
Крупчанське, Марківське, Скородна, Тишківка, Фартухівка, Просяне,
Лимарівка, Розсохувате, Сичанське, Бондарне, Виноградне, Городище,
Караван-Солодкий, Крейдяне, Лобасове.
За станом на 01.01.2009 р. наявне населення району складає - 16562
чол., у тому числі в смт Марківка - 6531 осіб. Більшість населення -
українці.
Історія Марківського району нерозривно пов’язана з історією селища
Марківка. Виникнення Марківки відноситься до кінця ХVІІ -початку ХVІІІ
століття. В 1703 році переселенці із Чернігівщини і Полтавщини
заснували поселення, яке назвали Марківкою. Значну частину жителів
слободи складали ремісники і кріпосні селяни, які втекли від
поміщицького гноблення із центральних районів Росії.
Жителі Марківки взяли активну участь в антифеодальному селянсько-козацькому повстанні.
В 1708 році Марківку було зруйновано, і лише через 25 років поселення почало відроджуватись.
Населення займалося землеробством, скотарством, торгівлею. Хліб для
збуту вивозився в порти Азовського моря, а також у Воронезьку, Курську
губернії. Пшениця, в особливості, "Арнаутка" користувалася тут великим
попитом.
Згодом інтенсивно розвивалося скотарство. Населення розводить
коней, волів, свиней, мулів. Широку популярність одержали вівці під
назвою "Айдарські".
Жителі села пережили масове нашестя сарани, чуму, холеру, голод.
Епідемії та хвороби забрали тисячі людських життів. У 1905 році
Харківська земська управа провела повне обстеження Марківки. Згідно
зібраних матеріалів тут нараховувалося 1405 селянських дворів і 9020
чоловік населення.
Класове пригнічення, політичне безправ'я, важкий економічний стан посилило потяг марківчан до революційно-визвольного руху.Жителі села брали активну участь у подіях 1905-1918 років.
У січні 1918 року тут було створено революційний комітет, який
очолив Андрій Іванович Єременко - згодом Маршал, Герой Радянського
Союзу і Герой Чехословаччини.
Процес громадського перетворення села відбувався в жорстокій
класовій боротьбі, але вже у 1921 році в Марківці було організовано
комуну, а згодом і товариство по спільному обробітку землі. До осені
1930 року колективізацію в селі було завершено, селяни об'єдналися у 9
колективних господарств.
Економіка марківських сільгоспартілей швидко міцніла. Велика увага
надавалась вирощуванню цибулі сорту "Марківська", яка у 1907 у 1931
роках на Всесвітній виставці в Парижі була відмічена золотою медаллю.
Згодом ця городина кілька років підряд відправлялась на Кубу.
Марківчани були активними учасниками Всесоюзних
сільськогосподарських виставок у м. Москві. Поряд з економічними, в
селі відбуваються великі культурно-освітні перетворення. Відкриваються
клуби, школи, спортивні майданчики. Великої популярності набуває спорт,
особливо кінний.
До послуг марківчан - районна лікарня, вузол зв'язку, маслозавод, кінопересувки, райгазета, бібліотеки.
Але в цей ритм увірвалася війна. 11 липня 1942 року Марківський
район окупували фашисти. За півроку окупації району спричинено збитки
на суму більше 15 млн. карбованців. Звільнили район від фашистів у
січні 1943 року.
В 1960 році село Марківка стало селищем міського типу. Три роки
(січень 1962 - січень 1965) територія району була підпорядкована
Новопсковському району, а в січні 1965 року згідно Указу Президії
Верховної Ради УРСР Марківський район був відновлений як
адміністративно-територіальна одиниця й існує до цього часу.
Надра району багаті на поклади вапняку, вохри, каолінових глин,
пісчанику, суглинку. Суглинки придатні в чистому вигляді для виробництва
цегли та черепиці. Запаси його складають 1700 тис.куб.м.
Із свердловини, в урочищі Ліскове, пробуреної на глибину 720
м надходить мінеральна вода. Відноситься до
гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатних вод складного катіонового складу та
до групи лікувально-столових вод.
Марківка є батьківщиною чотирьох Героїв Радянського Союзу -
Єременко Андрія Івановича, Кліщова Івана Івановича, Задорожнього Івана
Тимофійовича, Павлюченка Олександра Петровича, та шести Героїв
Соціалістичної Праці, це: Вагін Олександр Андрійович, Протасова Марія
Іванівна, Степаненко Степанида Михайлівна, Коротун Марія Трохимівна,
Малимон Іван Іванович і Резнік Марія Павлівна.
Як і раніше, район за виробничим направленням є сільськогосподарським.
|
